Програма призначення — це альтернативна модель, розроблена для забезпечення ліквідності в періоди високої волатильності. Це один з етапів Процесу захисту капіталу, у межах якого незаповнена ліквідація призначається постачальникам ліквідності на добровільній основі за невизначеною ціною поза книгою ордерів. Це дозволяє зменшити тертя в процесі ліквідації та уникнути негативного клієнтського досвіду, коли відкритий інтерес прибуткових трейдерів примусово скорочується для покриття позицій трейдерів із недостатньою заставою.
Постачальники ліквідності (LP) готові взяти на себе ризик отримання незаповнених ліквідацій. Винагородою слугує підтримувальна маржа, що залишається від маркованої вартості позиції, — вона й компенсує прийнятий ризик.
Участь у Системі призначення позицій (PAS) працює так:
Кожен LP, який бажає брати участь у програмі, може вказати максимальну позицію, яку готовий прийняти в межах одного ордера, або максимальний розмір позиції, який готовий мати ПІСЛЯ призначення (або обидва параметри).
Кожен LP у будь-який момент має певний обсяг доступної маржі (AM), тож якщо AM < MT (максимальний поріг), LP приймає не свій максимальний поріг, а лише суму в межах доступної маржі.
Після призначення подія відображається у WebSocket-потоці заповнень, і ми надсилаємо електронний лист з параметрами прийнятої позиції.
Як крайній захід: якщо ліквідацію не вдається ні заповнити через книгу ордерів, ні призначити LP у межах PAS, відбувається примусове розгортання (unwind).
Сукупна ємність постачальників ліквідності, що беруть участь у програмі, фактично виконує роль страхового фонду, який захищає від екстремальної волатильності, що призводить до системних збитків.
Це рішення дозволяє нам і надалі обходитися без клобеків і здійснювати розрахунок прибутків у режимі реального часу.
На розподіл призначень між постачальниками ліквідності (LP) у межах PAS впливає низка факторів.
Усі учасники програми призначення мають рівні умови. Коли відбувається ліквідація, яку неможливо заповнити через книгу ордерів, загальна кількість часток, доступних для призначення, розподіляється порівну між усіма активними постачальниками ліквідності.
Хоча під час призначення часток усі облікові записи мають рівні умови, перевага від встановлення вищого максимального ліміту все одно проявляється у розподілі часток: якщо Ви загалом здатні приймати більше призначень (тобто підтримуєте достатню маржу, щоб скористатися можливостями), Ви стаєте надійнішим постачальником і отримуєте змогу одержувати більшу частку.
Наприклад, якщо 500 000 контрактів FI_BTCUSD (будь-якого типу) розподіляється між 10 постачальниками ліквідності (де 5 з них мають max_position = 25 000, а інші 5 — max_position = 100 000), то спочатку ліквідація ділиться порівну між 10 обліковими записами — по 50 000 на кожен. Однак оскільки перші 5 облікових записів мають максимум 25 000, вони отримують свій граничний обсяг. Це означає, що залишок у 125 000, який перевищив їхні ліміти, розподіляється між рештою облікових записів.
Нижче наведено покроковий опис процесу:
Ціна маркування контракту або контрактів змінюється, переоцінюючи позиції за новою сумою.
Ліквідація відбувається на рівні маржинального облікового запису (наприклад, FI_BTCUSD), коли вартість позицій опускається нижче вимоги підтримувальної маржі.
Призначення здійснюються на основі окремого контракту (наприклад, FI_BTCUSD_150618).
Незаповнену ліквідацію для конкретного контракту позначаємо як U.
Множину постачальників ліквідності, чиї загальні преференції задоволені, позначаємо як P.
Розподіляємо U між P відповідно до їхніх ризикових преференцій.
Повторюємо наведений нижче процес, доки U не буде повністю розподілено або P не стане порожньою.
Якщо P порожня, а U розподілено не повністю, залишок анулюється з відповідним зниженням відкритого інтересу.
Перегляньте приклад того, як призначення відбувається в нашій системі.
Десяткові роздільники та роздільники тисяч, показані в цій статті, можуть відрізнятися від форматів, що відображаються на наших торгових платформах. Див. нашу статтю про використання крапок та ком, щоб дізнатися більше.